Обов’язок повнолітніх дітей утримувати своїх непрацездатних батьків
1. Підстави виникнення обов’язку утримувати батьків.
Перш за все, варто сказати що даній нормі присвячена глава 17 Сімейного кодексу України. Зокрема, стаття 202 цього кодексу передбачає, що повнолітні дочка, син зобов’язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Тобто, необхідною умовою для виникнення обов’язку повнолітніх дітей утримувати своїх батьків є наявність обов`язкових підстав:
- походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв`язків (зокрема, усиновлення);
- непрацездатність батьків та
- потреба у матеріальній допомозі.
Обов’язок повнолітніх дітей не пов’язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу.
Отже, якщо діти не утримують своїх батьків, а батьки потребують утримання, то вони мають право звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів на своє утримання.
При встановленні, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність у матеріальній допомозі.
При цьому, згідно практики Верховного суду, отримання матір’ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги.
Що мається на увазі? Якщо наприклад звернулася з позовом мати до свого сина з вимогою про стягнення аліментів на своє утримання, оскільки вона є пенсіонеркою, має онкологічне захворювання. Однак, позивачка отримує пенсію у зв’язку з втратою годувальника, більшу ніж прожитковий мінімум, встановлений законом для осіб, які втратили працездатність. Сторона відповідача як підставу для відмову у позові, вказувала отримання пенсії. Однак, суд дійшов до висновку, що це не є підставою для відмови у позові, і не доводить того факту що мати не потребує матеріальної допомоги.
2. Спосіб та розмір стягнення аліментів на батьків.
Суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. Звичайно спосіб та розмір стягнення аліментів обирає у позовні заяві позивач, однак лише після дослідження всіх обставин справи суд визначає належний та допустимий розмір аліментів. Також, при визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред’явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.
3. Обов’язок дочки, сина брати участь у додаткових витратах на батьків.
Окрім обов’язку утримувати своїх непрацездатних батьків у вигляді сплати аліментів, дочка, син зобов’язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.
Такий обов’язок виникає на підставі наступного складу юридичних фактів:
1) кровне споріднення;
2) непрацездатність матері, батька;
3) потреба матері, батька в матеріальній допомозі;
4) тяжка хвороба, інвалідність або немічність батька, матері;
5) витрати, пов`язані з тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю матері, батька.
Відповідно до закону додатковими витратами на батьків вважаються витрати, пов’язані з однією з таких обставин:
а) тяжка хвороба;
б) інвалідність;
в) немічність.
Таким чином, повнолітні діти зобов’язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних обставинами виключно негативного характеру. Цей перелік є вичерпним. Інші обставини нормою не припускаються.
4. Звільнення від обов’язку утримувати своїх непрацездатних батьків.
Слід звернути увагу, що обов’язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги, не є абсолютним. У зв’язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред’явлено позов про стягнення аліментів, зобов’язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов’язків щодо них.
Згідно Сімейного кодексу України якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов’язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає. Це може бути підставою для звільнення від обов’язку утримувати своїх непрацездатних батьків та обов’язку брати участь у додаткових витратах.
Окрім того, дочка, син звільняються судом від обов’язку утримувати матір, батька та обов’язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько не сплачували аліменти на утримання дитини, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, і така заборгованість є непогашеною на момент прийняття судом рішення про визначення розміру аліментів на батьків.
Несплата аліментів на утримання дитини, що призвела до виникнення такої заборгованості, підтверджується довідкою, виданою органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, встановленому законом.
У виняткових випадках суд може присудити з дочки, сина аліменти на строк не більш як три роки.
5. Стягнення з дитини витрат на догляд та лікування батьків
Згідно статті 206 Сімейного кодексу України, у виняткових випадках, якщо мати, батько є тяжко хворими, особами з інвалідністю, а дитина (у розумінні статті 6 цього Кодексу) має достатній дохід (заробіток), суд може постановити рішення про стягнення з неї одноразово або протягом певного строку коштів на покриття витрат, пов’язаних з лікуванням та доглядом за ними.
Поняття «дитина» визначене в ст. 6 СК України. Правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Таким чином, на підставі даної статті витрати на догляд та лікування батьків у виняткових випадках можуть стягуватися як з малолітніх, так і з неповнолітніх дітей. Норма коментованої статті є новелою даного сімейного законодавства. Раніше стягнення коштів з дітей на користь батьків не допускалося за жодних умов.
Суд може стягнути з дитини витрати, пов’язані з лікуванням і доглядом за батьками, при сукупності наступних умов:
1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв'язків (усиновлення, факт біологічного походження);
2) непрацездатність матері, батька у зв’язку з інвалідністю або пенсійним віком і тяжка хвороба;
3) потреба матері, батька в матеріальній допомозі;
4) достатній дохід дитини;
5) наявність виняткових обставин.
Розглядаючи справу, суд враховує всі обставини, що мають значення. Зокрема він оцінює тяжкість захворювання, причини відсутності у матері, батька заробітку (доходу), інші обставини, що призвели до нужденності.
Суд може ухвалити рішення про стягнення коштів на покриття витрат, пов’язаних з лікуванням та доглядом за батьками, за умови, що дитина має достатній дохід (заробіток). У законодавстві не передбачено критерії, якими має керуватися суд, визначаючи, який дохід дитини є достатнім. Очевидно, що дохід буде достатнім, якщо він з лишком забезпечує потреби самої дитини.
Позов може бути пред’явлений матір’ю, батьком до опікуна дитини, а також безпосередньо до дитини, яка досягла чотирнадцяти років.
Очевидно, дана норма не має широкої практики застосування. Адже, рідко трапляються випадки достатнього заробітку дитини. І щоб батьки цієї дитини мали намір стягувати з неї кошти.
Отже, на підставі вище сказаного, якщо батьки є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги, їхній дохід не є достатнім для свого утримання, а діти відмовляються матеріально утримувати своїх батьків, необхідно звертатися до суду з позовом про стягнення аліментів на своє утримання чи коштів на додаткові витрати. При цьому, слід врахувати факт позбавлення батьківських прав чи несплату аліментів на утримання дітей. Та можливість одержання утримання від інших дітей, дружини, чоловіка та своїх батьків.
А найкраща порада у цьому випадку – не доводьте ваші стосунки до суду. Адже ви сім’я і рідні один одному люди. І повинні, перш за все, підтримувати один одного.
Гаряча телефонна лінія безоплатної правової допомоги
0-800-213-103
